Natural speed please
Геґрід склав газету, і вони кам'яними східцями вийшли на вулицю. Поки вони прямували містечком до вокзалу, на Геґріда задивлялися всі перехожі. І Гаррі, в принципі, їх розумів. Адже Геґрід не тільки був удвічі за них вищий, а й чіплявся до звичайнісіньких речей, як от лічильників на пар кувальних майданчиках, вигукуючи:
— Диви, Гаррі? Чого тілько ті маґли не вигадают, га?
— Геґріде, — насилу переводячи подих, мовив Гаррі, що намагався не відставати, — то ви казали, що в "Ґрінґотсі" є дракони?
— Та ніби так кажут, — відповів Геґрід. — От би мені дракончика!
— Дракончика?